«Пам’ять голоду, пам’ять серця»

Горить свіча,
І огортається журбою.
Осінній день промерзлою ходою
У серце стука.
Пам’ять про померлих,
Замучених голодним тридцять третім. У четверту суботу листопада ми згадуємо і вшановуємо мільйони українців, які загинули від голоду на початку 1930-х років в результаті жорстокої політики радянської доби часів Сталіна. Голодомор 1932—1933 рр. був найжорстокішим злочином комуністичного режиму проти українського народу. Ця спланована проти українського селянства акція мала ліквідувати основу української нації і національного відродження, зруйнувати незалежні господарства, унеможливити протистояння радянській владі.
В ОЗ «Твіржанський ЗЗСО І-ІІІ ст.- ЗДО» проведено реквієм пам'яті жертв голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні «Пам’ять голоду, пам’ять серця». Зі вступним словом до присутніх звернулася директорка ОЗ Книшик С.І., яка сказала, що голодомор став найбільшою трагедією за всю історію українського народу. За масштабом, жорстокістю, цинізмом і організованістю з боку влади та наслідками для майбутніх поколінь він не має аналогів в історії людства.
Під час хвилини мовчання присутні схилили голови в каятті перед світлою пам’яттю тих, хто загинув. Вони згасли, як зорі.
Ведучі заходу поетичними рядками передавали присутнім біль стражденної України тих часів. Учасники реквієму перевтілилися в очевидців голодомору і зворушливо розповідали про жахливі події тих років, які залишили невигойну рану на тілі нації, деформувавши навіть її генофонд.
Присутні переглянули відео про історію Голодомору. До сліз схвилювали присутніх пісні «Свіча» та «Голодомор», відеоролик «Ти приніс мені яблуко». Учні наголосили: Голодомор не зламав України. Після десятиліть нищення вона звелася на ноги і в 1991-му поставила крапку в історії створеної ним імперії. Бо ми народ, який не зламали геноцидом.